Музей у в'язниці HAREN в Брюсселі

Оновлено 21 грудня 2022 р pierre

Незвичайний музей у новій в'язниці під Брюсселем

Якщо ви ніколи не чули Харен знайте, що ця частина Брюсселя незабаром стане домом для " Квазімузей“. Це справді в цій частині на північ від Брюсселя, що ближче до дня нова в'язниця в Брюсселі. В Травень 2023, він відкриє свої двері для публіки з музей

У прес-релізі основна думка спілкувалися це «відкрита мистецька інтеграція», яка створює зв’язки всередині пенітенціарної установи, а також із зовнішнім світом».

Під Квазімузеєм можна розуміти виставку, яка буде постійною. Це буде реалізовано за участю, звичайно, художників, а також мистецьких установ, мешканців HAREN, університетів, а також персоналу в'язниці та в'язнів.

Харен, нова в'язниця поблизу Брюсселя

У травні 2023 року не менше 1190 ув'язнених поповнять пенітенціарне селище Харен. Вони будуть поширені на кілька об’єктів

в'язниця для чоловіків,
в'язниця для чоловіків,
закритий центр для жінок,
відкритий центр для жінок,
центр спостереження,
психіатричний та медичний центр.

Згодом ця в'язниця повинна замінити інші більш зруйновані в'язниці, такі як Сен-Жіль, Форест або Беркендаель.

Мистецький інтеграційний проект, який розширює горизонти

Квазімузей побачить світ із відкриттям нової в'язниці Харен. Довготривалий, мистецький проект призначений для стимулювання і містить ініціативу, яка відповідає інноваційному та сучасному баченню ув’язнення, яке захищає нова в’язниця, зосереджене на людській гідності та реінтеграції в суспільство.

Квазімузей в'язниці Харен - це постійна експозиція створений у співпраці з художниками, мистецькими інституціями, університетами, а також персоналом пенітенціарних установ, мешканцями району та самими ув’язненими. Він розташований всередині та навколо в'язниці.

Таким чином, ключовою ідеєю цього амбітного проекту є «відкрита мистецька інтеграція», яка встановлює зв’язки як усередині пенітенціарної установи, так і ззовні. Музеографічний результат цього великого мистецького дослідження – під назвою Quasi-Musée – буде представлено публіці у квітні 2023 року за підтримки культурних інституцій та партнерів, таких як Kanal-Centre Pompidou (Брюссель), Музей Дондта-Даененса (Deurle). , поблизу Гента), Le Pavillon (Намюр) і Університет Хасселта (Лімбург). У період з 2023 по 2026 рік інтерактивна частина цього проекту буде поглиблена.

Роботи in situ, повторні резиденції в Квазімузеї

Частина цього проекту базується на кількох творах мистецтва постійний розроблений у в'язниці Харен. Вибір робіт описується наступним чином, «Кожна з робіт веде діалог із фізичними, історичними та архітектурними особливостями місця, без обмеження жанру чи середовища. »

Ви знайдете, наприклад, графіті стіни і кінетичні скульптури, але також інтерактивні проекти. Роботи, які вже виконані у в’язниці та навколо неї, підписані

Адрієн Тіртьо (B),
Даемс ван Ремоортер (B),
Ієф Спінсмайл (B),
ElNino76 (B)
Барт Лодевейкс (Нідерланди).

Мистецтво для (так) не дуже публічного простору

В'язниця Харен чудова в багатьох відношеннях. По-перше, це новий підхід: охорону, решітки та ключі замінюють арештанти, охоронне скло та бейджики. «Але є ще й масштаб», — додає Анук Фок’є. «Заклад розрахований на розміщення приблизно 1 осіб. Це друга за величиною будівля, яку держава коли-небудь побудувала в Бельгії. »

Будівництво державних будівель зазвичай супроводжується художнім замовленням. Художник Ієф Спінсмайл, який уже створив кілька мистецьких проектів у немистецьких контекстах (абатство, в’язниця, житловий район, велосипедна майстерня), отримав місію створити мистецтво для цього унікального місця. У своїх попередніх проектах він не лише показував та створював власні роботи, але й створював контекст співпраці – між іншими творцями, мислителями, митцями та мешканцями цих місць. У Харені він теж не працюватиме соло. Він розробив концепцію та об’єднався з Анук Фок’є з художньої агенції Berserk, експертом у виробництві та поширенні більш-менш кочових художніх практик. Результатом їхньої співпраці став вибір групи художників і мистецький проект, який постійно розвивається, який вони створюватимуть до 2026 року в діалозі з усіма залученими учасниками – від художників до установ, партнерів, включаючи в’язнів, місцевих жителів і персонал, державні служби та суспільного. Ієф Спінсмайл і Анук Фок'є наголошують на тому факті, що громадський простір – це не лише фізичний простір, а й соціальний та ментальний простір. Ця реальність набуває ще більшого значення в тюремному контексті, який, зрештою, є дуже специфічним типом публічного простору.

Прихований музей

Квазімузей також є прихованим музеєм. Деякі роботи та проекти у в’язниці бачать лише ув’язнені, які, таким чином, мають ексклюзивний доступ до художніх робіт. Деякі роботи (наприклад, фрески Адрієна Тіртьо) показують, що відбувається по той бік стіни, у зовнішньому світі, невидимому для в’язнів. Зовнішня стіна в'язниці також буде художньо оброблена, але вона залишиться недоступною для очей ув'язнених. Інші роботи з цього Квазі-музею будуть виготовлені та виставлені організаціям партнери поза периметром пенітенціарної установи, а також буде невидимим для ув’язнених. Ця тонка гра між «видимим» і «невидимим» створить невеликі щілини у масивному тюремному огородженні, що відокремлює внутрішній світ від зовнішнього.

« Ті, хто сприймає тримання під вартою як відновний, а не репресивний засіб, можуть лише радіти присутності трохи «зовнішнього» у в’язничному середовищі. підсумовує Ієф Спінсмайл. А Анук Фок’є підкреслює: « Зовнішній світ, зрештою, є місцем, куди більшість ув’язнених потребуватимуть можливості реінтеграції після відбуття покарання. »